каменюччя

КАМЕНЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до каменю́ка.

Нав’язали їй на руки і ноги каменюччя (Кв.-Осн., II, 1956, 183);

Нехотя підвівся [Іван], спустився по каменюччю до ставу (Гуц., Скупана.., 1965, 229).

Значення в інших словниках

1. каменюччя — каменю́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. каменюччя — камінюччя, -я, с. Збірн. до каменюка.  Великий тлумачний словник сучасної мови