каменяр
КАМЕНЯ́Р, а, ч.
1. Робітник, що видобуває каміння в кар’єрі; каменолом.
А яке ж видовище навколо!.. Б’є об камінь невсипущий молот Та в атаку йдуть каменярі (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 65);
*Образно. Ми рабами волі стали; На шляху поступу ми лиш каменярі (Фр., X, 1954, 48).
2. Робітник, що обтісує каміння.
3. розм., рідко. Те саме, що му́ляр.
Весела робота — це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінь у стіні,— як радісно тоді жити..! (Ю. Янов., II, 1958, 116);
Я каменяр, В Каховці нині Не перший дім будую я (Нагн., Вибр., 1957, 135).
Словник української мови (СУМ-11)