канонада
КАНОНА́ДА, и, ж. Часте стріляння з багатьох гармат.
Поки спинив Вернидуб канонаду, покотом лягло шість козаків (Стар., Облога.., 1961, 67);
— Така пальба була, така канонада, наче всі сили небесні, земні й морські палили.. з своїх гармат (Коцюб., II, 1955, 403);
В степу, за обрієм, як далекий грім, гула канонада (Дмит., Наречена, 1959, 6).
Словник української мови (СУМ-11)