канцелярщина
КАНЦЕЛЯ́РЩИНА, и, ж.
1. Канцелярська робота.
Питаєш мене, як я відношуся до посади. Звісно, це не мій ідеал — канцелярщина (Коцюб., III, 1956, 191);
— Слухай, Панько!.. Кидай оті канцелярщини муки! (С. Ол., Вибр., 1957, 300).
2. перен., зневажл. Непотрібний формалізм у справі, роботі.
— Це ж на його пропозицію ти завела в загоні оту канцелярщину (Донч., V, 1957, 496);
Контроль і перевірка виконання є гострою зброєю боротьби проти бюрократизму й канцелярщини, проти застою й самопливу (Ком. Укр., З, 1968, 27).
Словник української мови (СУМ-11)