канцелярійний
КАНЦЕЛЯРІ́ЙНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що канцелярський 1.
— З нею [жінкою] зав’язав [Стальський] собі світ і був змушений довіку закуватися в.. канцелярійну тачку (Фр., VII, 1951, 211);
Повинен [селянин] раніш написати заяву, заплатити канцелярійний збір (Вишня, І, 1956, 104).
Словник української мови (СУМ-11)