канцелярія
КАНЦЕЛЯ́РІЯ, ї, ж. Відділ установи, який займається діловодством.
Писарі з канцелярії покинуть писати, шевчики, кравчики.. — усі ж то лавою йдуть… куди ж то? На Гончарівку (Кв.-Осн., II, 1956, 310);
Він попав в військову канцелярію і служив за писаря (Н.-Лев., IV, 1956, 56);
З’їздилися люди, інженери, техніки, утворилося господарство, бухгалтерія, канцелярія (Ле, Міжгір’я, 1953, 73);
// Приміщення цього відділу.
В канцелярії рипнули дверима (Л. Укр., III, 1952, 560);
Треба було вскочити до канцелярії й загасити вогонь (Сміл., Сашко, 1954, 205).
Словник української мови (СУМ-11)