капонір
КАПОНІ́Р, а, ч.
1. військ. Фортифікаційна споруда, що забезпечує ведення вогню в двох протилежних напрямках.
— Ще малюками бігали ми по недільних школах. Ген пізніше — «Искру» читали отут під кручею, біля Косого капоніра (Смолич, Мир.., 1958, 40);
// заст. Споруда, розташована на дні фортечного рову для поздовжнього обстрілу ворога, що штурмує.
— Капонір — це мурована будова між кріпосними валами з товстими кам’яними стінами (Вишня, II, 1956, 317).
2. Захисток для літака.
[Малинін:] Всі.. маскуються, зенітників перевіряють, літаки до капонірів ховають (Собко, П’єси, 1958, 211);
Все степ та степ, де тільки й побачиш.. сліди капонірів — захистків, де під час війни стояли обкопані літаки (Гончар, Тронка, 1963, 221).
Словник української мови (СУМ-11)