капшук
КАПШУ́К, а́, ч.
1. Гаман у формі торбинки, що затягується шнурочком.
Витяг [Саіб] з кишені капшук червінців і поклав на стіл (Н.-Лев., IV, 1956, 22);
[Золотницький:] Я дам тобі цей капшук,— в йому повно грошей (Гр., II, 1963, 547);
Він повагом добув з кишені свій здоровенний капшук з тютюном (Гончар, II, 1959, 176);
*У порівн. Найбільше мене непокоїли мої штани, які зовсім вигоріли на сонці й стали рудими, а на колінах відстовбурчувалися, як капшуки (Донч., VI, 1957, 241).
2. перен., ірон., жарт. Про маленьку дитину, підлітка.
— Ах ти, капшук! як ти смієш дражнитись з свого начальства? (Коцюб., II, 1955, 376).
3. перев. мн., розм. Набряки під очима або взагалі на обличчі.
Слова у нього.., здається, викочуються десь з-під поморщених капшуків підборіддя (Стельмах, Хліб.., 1959, 199).
Словник української мови (СУМ-11)