капіталець
КАПІТА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Зменш. до капіта́л 3.
— Коли б вона не пила та напропале не гуляла, то пішла б високо та далеко і склала б капіталець незгірше мене (Н.-Лев., IV, 1956, 306);
Мати з двома доньками спродала зруйновані маєтності і з невеликим капітальцем подалась до Львова (Фр., VI, 1951, 235).
Словник української мови (СУМ-11)