карагач

КАРАГА́Ч а́, ч. (Ulmus L.). Південне листяне дерево родини в’язових; берест.

Старезні карагачі й дуби напинали над ними свої велетенські намети (Тулуб, В степу.., 1964, 115);

В столярно-будівельній практиці використовуються також і листяні породи: дуб, ясен, карагач, бук (Стол.-буд. справа, 1957, 40).

Значення в інших словниках

1. карагач — карага́ч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карагач — -а, ч. Південне листяне дерево родини в'язових; берест.  Великий тлумачний словник сучасної мови