каракатий

КАРАКА́ТИЙ, а, е.

1. Сукуватий, із наростами; кострубатий, кордубатий, корчуватий (про дерева).

Каракатий дуб; Каракатий в’яз;

// Кривий.

Караката береза.

2. перен. Незугарний на вигляд, кривоногий (про людину).

— А ти що за один будеш? — високий каракатий бандит, граючись куцим втинком, впритул підійшов до Варчука (Стельмах, II, 1962, 180).

Значення в інших словниках

1. каракатий — карака́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. каракатий — -а, -е. 1》 Сукуватий, із наростами; кострубатий, кордубатий, корчуватий (про дерева). Каракатий в'яз. || Кривий. 2》 перен. Незугарний на вигляд, кривоногий (про людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. каракатий — КРИВОНО́ГИЙ прикм. (який має криві ноги); КАРЯЧКОНО́ГИЙ розм., КАРЯЧКУВА́ТИЙ (КАРАЧКУВА́ТИЙ) розм., КАРАКА́ТИЙ розм., КАРАКУВА́ТИЙ розм., РОЗКАРЯ́КУВАТИЙ розм. (з кривими, розкаряченими ногами; про ноги — криві, широко розставлені).  Словник синонімів української мови