каратися
КАРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Зазнавати моральних страждань; мучитися.
О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. (Шевч., II, 1953, 32);
Тільки один Чіпка не лягає: ходить, нудиться, карається… (Мирний, І, 1949, 391);
Тож і Мамай, художник, створивши Однокрила, карався й каявся (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 102).
2. Пас. до кара́ти 1.
— Його приписи регулювали моє життя так, як накручений годинник. Найменше переступлення тих приписів каралось остро (Фр., І, 1955, 345);
Сваволя й беззаконня суперечать самій суті радянської соціалістичної демократії й караються як найтяжчий злочин (Рад. суд охороняє права.., 1954, 15).
Словник української мови (СУМ-11)