карбункул
КАРБУ́НКУЛ¹, а, ч., мед. Гнійне запалення глибоких шарів шкіри й підшкірної клітковини; скупчення на невеличкій ділянці шкіри кількох фурункулів.
Мікробіологи одержали новий антибіотик — актиноміцин «К» проти сибірки й емфізематозного карбункула (Наука.., 12, 1956, 33);
Від його [тарантула] укусу нога розпухла, і на стопі наливався кров’ю і гноєм величезний карбункул (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).
КАРБУ́НКУЛ², у, ч., заст. Коштовний камінь— червоний гранат.
Перстень із карбункулом; *У порівн. Серед буйного ягідника блищали, наче карбункули та рубіни, суниці (Оп., Іду.., 1958, 28).
Словник української мови (СУМ-11)