картечний

КАРТЕ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до карте́ч.

Треба татові сказати, Дідусеві — хай беруть Дробовиці та централки, Хай картечними пальнуть (Воронько, Три покоління, 1950, 14);

Піхота кинулась бігом. Ворог обсипав її картечним градом (Мирний, І, 1949, 232).

Значення в інших словниках

1. картечний — карте́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. картечний — -а, -е. Прикм. до картеч.  Великий тлумачний словник сучасної мови