кахи

КАХИ́, КАХИ́-КАХИ́, виг.

1. Звук під час кашлю.

— Ох! здорові! — сказала Оришка.— Уже мені оцей кашель клятий допік… кахи! кахи! ох! (Мирний, І, 1954, 237).

2. розм. Уживається як присудок за знач. кахи́кати, кахи́кнути.

[Недобитий (підспівує):] Ой ти старий, я молода, Тим між нами незлагода, Ой ти старий: кахи-кахи… Я молода: хи-хи, хи-хи!.. (Кроп., V, 1959, 31);

Вчила нас доброї душі старенька вчителька, .. що весь час закутувалася в теплу хустку і все кахи! кахи! Усе кахикала… (Вишня, II, 1956, 285).

Значення в інших словниках

1. кахи — кахи́ вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кахи — кахи-кахи, виг. 1》 Звук під час кашлю. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. кахикати, кахикнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кахи — КАХИ́, КАХИ́-КАХИ́, виг. 1. Звук, що утворюється під час кашлю. – Ох! здорові! – сказала Оришка. – Уже мені оцей кашель клятий допік... кахи! кахи! ох! (Панас Мирний); – Кахи, кахи! – закашляє Асен, бо важко йому в тумані дихати (Григір Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
4. кахи — Кахи́ меж., выражающее кашель. Ой ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хихи-хихи! н. п. Знов біжить москаль поз двір та: кахи! А вона й собі: кахи! Рудч. Ск. II. 165.  Словник української мови Грінченка