кахи
КАХИ́, КАХИ́-КАХИ́, виг.
1. Звук, що утворюється під час кашлю.
– Ох! здорові! – сказала Оришка. – Уже мені оцей кашель клятий допік... кахи! кахи! ох! (Панас Мирний);
– Кахи, кахи! – закашляє Асен, бо важко йому в тумані дихати (Григір Тютюнник).
2. розм. Уживається як присудок за знач. кахи́кати, кахи́кнути.
[Недобитий (підспівує):] Ой ти старий, я молода, Тим між нами незлагода, Ой ти старий: кахи-кахи... Я молода: хи-хи, хи-хи!.. (М. Кропивницький);
Вчила нас доброї душі старенька вчителька, .. що весь час закутувалася в теплу хустку і все кахи! кахи! Усе кахикала... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)