кахкати
КА́ХКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі, уривчасті звуки «ках-ках» (про качок).
Співали півні, гегали гуси, кахкали качки (Н.-Лев., І, 1956, 69);
Метрів за двісті від озера побачив я качку-крижня, що, кахкаючи, поспішала пішки до озера (Коп., Як вони.., 1961, 138).
Словник української мови (СУМ-11)