кахкати
КА́ХКАТИ, аю, аєш, недок.
Видавати короткі, уривчасті звуки к а х — к а х (про качок).
Співали півні, ґеґали гуси, кахкали качки (І. Нечуй-Левицький);
Метрів за двісті від озера побачив я качку-крижня, що, кахкаючи, поспішала пішки до озера (О. Копиленко);
В одсвіті зорі пролетів селезень і незабаром упав на воду, де лунко кахкала дика качка (М. Стельмах);
Десь, на Фонтанці, мабуть, заклично кахкали розбурхані квітневим вітром крижні (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)