кашлюк
КАШЛЮ́К, а́, ч., мед. Те саме, що ко́клюш.
Двох [дітей] ще маленькими поховала [мати], троє ж, наперекір злидням та кашлюкам, зосталися жити (Гончар, II, 1959, 198);
Малі Семченята.. бухикали — в дітей був кашлюк (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197).
Словник української мови (СУМ-11)