каштанчик
КАШТА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кашта́н.
Спасибі тобі, каштанчику, що ти так широко розкинув свій зелений зонт (Речм., Твій побратим, 1962, 59);
*У порівн. Наперед висовується неповороткий Євдоким Юренко. В його круглих, випнутих, мов два каштанчики, очах і повага, і прохання до старости (Стельмах, І, 1962, 366).
Словник української мови (СУМ-11)