квакати
КВА́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати звуки «ква-ква» (про жабу).
[Горнов:] Жаби квакають, від ставка мулом несе (Кроп., І, 1958, 390);
Десь у водоростях квакає жаба (Козл., Ю. Крук, 1950, 21);
// Видавати звуки, схожі на квакання жаби.
*Образно. — Та й квакають же вареники, неначе качки кахкають у вашому горлі, пане Занудов! (Н.-Лев., III, 1956, 354).
Словник української мови (СУМ-11)