квестія
КВЕ́СТІЯ, ї, ж., зах. Проблема; питання.
Але донедавна була хоть одна партія межи поляками, котра в сій квестії [польсько-руській] висказувалася справедливо (Стеф., III, 1954,106);
— Що вам, мамо, сьогодні?— спитав я. — Несу цвіти, то й несу. Чи варто з цього робити квестію? (Коб., III, 1956, 30).
Словник української мови (СУМ-11)