квіт

КВІТ, ч.

1. род. а, перев. мн. Те саме, що кві́тка 2.

Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Гл., Вибр., 1951, 129);

На підвіконнях росло багато квітів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 7);

*Образно. Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! (Л. Укр., І, 1951, 207);

Нехай і мій зав’ється скромний квіт В вінок од українського народу (Рильський, Мости, 1948, 6).

Живі́ кві́ти — природні квіти.

Дівчинка в віночку з живих квітів і в строкатій чепурній плахті гнала.. велику круторогу корову (Тулуб, В степу.., 1964, 88).

2. род. у, збірн. Квітки, багато квіток.

Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока — ні дерева, ні квіту, ні щебетання… (Вовчок, І, 1955, 230);

— Він насіяв для мене квіту по всьому світу (Н.-Лев., IV, 1956, 234);

Дихав [Микола] на повні груди і ніяк не міг збагнути, чим же пахне оцей незайманий, повний розкішного квіту вологий придніпровський луг (Збан., Курил. о-ви, 1963, 72).

3. род. у, збірн. Те саме, що цвіт 1.

Над кущами пінилися у квіту розлогі старі липи (Рибак, Час.., 1960, 17);

Є щось святе у слові рідний край. Для мене — це матусі пісня ніжна, І рідний сад, від квіту білосніжний (Забашта, Пісня.., 1961, 5).

Закрасува́тися кві́том див. закрасува́тися.

◊ Кві́том розцвіта́ти — буяти, пишно розвиватися.

На тому сподіванні квітом розцвітають надії (Стельмах, Хліб.., 1959, 229);

У [са́мому] кві́ті — у розквіті.

Бачить Остап — лежить при дорозі козак вбитий: молодий, у самому квіті своєму (Вовчок, І, 1955, 328).

4. род. у, чого, збірн., перен. Найкраща частина чого-небудь; цвіт.

Таких, як.. Степанида Виштак.., в нашій країні багато. По заслугах їх славлять і величають — бо вони взірець, вони — квіт землі і приклад для всіх трудівників (Літ. газ., 6.I 1961, 1).

Значення в інших словниках

1. квіт — квіт 1 іменник чоловічого роду квітка рідко квіт 2 іменник чоловічого роду квіти; цвіт збірн.  Орфографічний словник української мови
2. квіт — Квітка; цвіт, цвітіння, квітування, красування; зб. квіття, квіти.  Словник синонімів Караванського
3. квіт — див. цвіт  Словник синонімів Вусика
4. квіт — ч. 1》 род. -а, перев. мн. Те саме, що квітка 2). 2》 род. -у, збірн. Квітки, багато квіток. 3》 род. -у, збірн. Те саме, що цвіт 1). 4》 род. -у, чого, збірн., перен. Найкраща частина чого-небудь; цвіт. Квіт нації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. квіт — КВІТ, ч. 1. род. а, перев. мн. Те саме, що кві́тка 2. Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Л. Глібов); Біліє ромашка, запізніло виставивши на людські очі свій чарівний квіт (із журн.); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
6. квіт — квіт квитанція (ст): А що діється в цім домашнім бюрі? Квіт по заплаченні оплати світла переховується вже в найкращому разі якийсь час у портфелі, а загально в кишені разом із зужитими білетами.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. квіт — КВІ́ТКА (частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина), ЦВІТО́К діал., ЦВІ́ТКА діал., ЦВІТ діал., ЧІ́ЧКА діал.; КВІТ перев. у мн.; КОСИ́ЦЯ розм. (якою заквітчуються).  Словник синонімів української мови
8. квіт — Квіт, -ту м. 1) Цвѣтокъ. Зацвіла калина у лузі та пустила квіти. Макс. Діточки мої, квіти мої! пов'яли ви у зеленочку. МВ. І. 46. 2) в квіти = квітка 4. Зав'язала голову новою хусткою, все чорною і краї в квіти. Св. Л. 76.  Словник української мови Грінченка