квіт
КВІТ, ч.
1. род. а, перев. мн. Те саме, що кві́тка 2.
Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Л. Глібов);
Біліє ромашка, запізніло виставивши на людські очі свій чарівний квіт (із журн.);
* Образно. Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! (Леся Українка);
Нехай і мій зав'ється скромний квіт В вінок од українського народу (М. Рильський).
2. род. у, збірн. Квітки, багато квіток.
Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока – ні дерева, ні квіту, ні щебетання... (Марко Вовчок);
– Він насіяв для мене квіту по всьому світу (І. Нечуй-Левицький);
Дихав [Микола] на повні груди і ніяк не міг збагнути, чим же пахне оцей незайманий, повний розкішного квіту вологий придніпровський луг (Ю. Збанацький).
3. род. у, збірн. Те саме, що цвіт¹ 1.
Над кущами пінилися у квіту розлогі старі липи (Н. Рибак);
Вишневий квіт осипається на молоді трави, гори чимраз вищають, з лісів пахне листям і джерельною водою (Ю. Андрухович);
* Образно. За довгим, білим, багатим і повним столом розкіш і квіт молодих, здорових, веселих людей (У. Самчук);
* У порівн. Ходив Ізмарагд на Свангільдову заводь, що тягла його, мов липовий квіт бджолу (Н. Королева).
4. род. у, чого, збірн., перен. Найкращі люди певного суспільного середовища.
Тоталітарний зашморг душив найкращий квіт нації, найволелюбніших (з газ.).
(1) Живі́ кві́ти – природні квіти, на відміну від засушених і штучних.
Дівчинка в віночку з живих квітів і в строкатій чепурній плахті гнала .. велику круторогу корову (З. Тулуб);
У кві́тку (квітки́, кві́точку, кві́ти) див. кві́тка;
Цвіт (квіт, кві́тка) па́пороті див. цвіт¹.
◇ Кві́том розцвіта́ти див. розцвіта́ти;
Пи́шним цві́том (кві́том) розквіта́ти (цвісти́, процвіта́ти і т. ін.) див. розквіта́ти;
(2) У квіту́ <�У [са́мому] кві́ті>:
а) укритий квітом.
Садів у квіту не бачив [Іван Каламар], будинків не знав. Дороги перед ним не стелилися, а сини над ним не стояли... (І. Чендей);
На обличчі, немов розарій у квіту, буяла дика, непідробна радість. Такі веселощі не пророчать нічого доброго (Любко Дереш);
б) у розквіті фізичних і духовних сил.
Бачить Остап – лежить при дорозі козак вбитий: молодий, у самому квіті своєму (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)