квіт
КВІТ, ч.
1. род. а, перев. мн. Те саме, що кві́тка 2.
Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Л. Глібов);
Біліє ромашка, запізніло виставивши на людські очі свій чарівний квіт (із журн.);
* Образно. Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! (Леся Українка);
Нехай і мій зав'ється скромний квіт В вінок од українського народу (М. Рильський).
2. род. у, збірн. Квітки, багато квіток.
Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока – ні дерева, ні квіту, ні щебетання... (Марко Вовчок);
– Він насіяв для мене квіту по всьому світу (І. Нечуй-Левицький);
Дихав [Микола] на повні груди і ніяк не міг збагнути, чим же пахне оцей незайманий, повний розкішного квіту вологий придніпровський луг (Ю. Збанацький).
3. род. у, збірн. Те саме, що цвіт¹ 1.
Над кущами пінилися у квіту розлогі старі липи (Н. Рибак);
Вишневий квіт осипається на молоді трави, гори чимраз вищають, з лісів пахне листям і джерельною водою (Ю. Андрухович);
* Образно. За довгим, білим, багатим і повним столом розкіш і квіт молодих, здорових, веселих людей (У. Самчук);
* У порівн. Ходив Ізмарагд на Свангільдову заводь, що тягла його, мов липовий квіт бджолу (Н. Королева).
4. род. у, чого, збірн., перен. Найкращі люди певного суспільного середовища.
Тоталітарний зашморг душив найкращий квіт нації, найволелюбніших (з газ.).
(1) Живі́ кві́ти – природні квіти, на відміну від засушених і штучних.
Дівчинка в віночку з живих квітів і в строкатій чепурній плахті гнала .. велику круторогу корову (З. Тулуб);
У кві́тку (квітки́, кві́точку, кві́ти) див. кві́тка;
Цвіт (квіт, кві́тка) па́пороті див. цвіт¹.
◇ Кві́том розцвіта́ти див. розцвіта́ти;
Пи́шним цві́том (кві́том) розквіта́ти (цвісти́, процвіта́ти і т. ін.) див. розквіта́ти;
(2) У квіту́ <�У [са́мому] кві́ті>:
а) укритий квітом.
Садів у квіту не бачив [Іван Каламар], будинків не знав. Дороги перед ним не стелилися, а сини над ним не стояли... (І. Чендей);
На обличчі, немов розарій у квіту, буяла дика, непідробна радість. Такі веселощі не пророчать нічого доброго (Любко Дереш);
б) у розквіті фізичних і духовних сил.
Бачить Остап – лежить при дорозі козак вбитий: молодий, у самому квіті своєму (Марко Вовчок).
Значення в інших словниках
- квіт — квіт 1 іменник чоловічого роду квітка рідко квіт 2 іменник чоловічого роду квіти; цвіт збірн. Орфографічний словник української мови
- квіт — Квітка; цвіт, цвітіння, квітування, красування; зб. квіття, квіти. Словник синонімів Караванського
- квіт — див. цвіт Словник синонімів Вусика
- квіт — ч. 1》 род. -а, перев. мн. Те саме, що квітка 2). 2》 род. -у, збірн. Квітки, багато квіток. 3》 род. -у, збірн. Те саме, що цвіт 1). 4》 род. -у, чого, збірн., перен. Найкраща частина чого-небудь; цвіт. Квіт нації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квіт — квіт квитанція (ст): А що діється в цім домашнім бюрі? Квіт по заплаченні оплати світла переховується вже в найкращому разі якийсь час у портфелі, а загально в кишені разом із зужитими білетами. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- квіт — КВІ́ТКА (частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина), ЦВІТО́К діал., ЦВІ́ТКА діал., ЦВІТ діал., ЧІ́ЧКА діал.; КВІТ перев. у мн.; КОСИ́ЦЯ розм. (якою заквітчуються). Словник синонімів української мови
- квіт — КВІТ, ч. 1. род. а, перев. мн. Те саме, що кві́тка 2. Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Гл., Вибр., 1951, 129); На підвіконнях росло багато квітів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 7); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- квіт — Квіт, -ту м. 1) Цвѣтокъ. Зацвіла калина у лузі та пустила квіти. Макс. Діточки мої, квіти мої! пов'яли ви у зеленочку. МВ. І. 46. 2) в квіти = квітка 4. Зав'язала голову новою хусткою, все чорною і краї в квіти. Св. Л. 76. Словник української мови Грінченка