квіт
КВІТ, ч.
1. род. а, перев. мн. Те саме, що кві́тка 2.
Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Гл., Вибр., 1951, 129);
На підвіконнях росло багато квітів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 7);
*Образно. Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! (Л. Укр., І, 1951, 207);
Нехай і мій зав’ється скромний квіт В вінок од українського народу (Рильський, Мости, 1948, 6).
Живі́ кві́ти — природні квіти.
Дівчинка в віночку з живих квітів і в строкатій чепурній плахті гнала.. велику круторогу корову (Тулуб, В степу.., 1964, 88).
2. род. у, збірн. Квітки, багато квіток.
Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока — ні дерева, ні квіту, ні щебетання… (Вовчок, І, 1955, 230);
— Він насіяв для мене квіту по всьому світу (Н.-Лев., IV, 1956, 234);
Дихав [Микола] на повні груди і ніяк не міг збагнути, чим же пахне оцей незайманий, повний розкішного квіту вологий придніпровський луг (Збан., Курил. о-ви, 1963, 72).
3. род. у, збірн. Те саме, що цвіт 1.
Над кущами пінилися у квіту розлогі старі липи (Рибак, Час.., 1960, 17);
Є щось святе у слові рідний край. Для мене — це матусі пісня ніжна, І рідний сад, від квіту білосніжний (Забашта, Пісня.., 1961, 5).
Закрасува́тися кві́том див. закрасува́тися.
◊ Кві́том розцвіта́ти — буяти, пишно розвиватися.
На тому сподіванні квітом розцвітають надії (Стельмах, Хліб.., 1959, 229);
У [са́мому] кві́ті — у розквіті.
Бачить Остап — лежить при дорозі козак вбитий: молодий, у самому квіті своєму (Вовчок, І, 1955, 328).
4. род. у, чого, збірн., перен. Найкраща частина чого-небудь; цвіт.
Таких, як.. Степанида Виштак.., в нашій країні багато. По заслугах їх славлять і величають — бо вони взірець, вони — квіт землі і приклад для всіх трудівників (Літ. газ., 6.I 1961, 1).
Значення в інших словниках
- квіт — квіт 1 іменник чоловічого роду квітка рідко квіт 2 іменник чоловічого роду квіти; цвіт збірн. Орфографічний словник української мови
- квіт — Квітка; цвіт, цвітіння, квітування, красування; зб. квіття, квіти. Словник синонімів Караванського
- квіт — див. цвіт Словник синонімів Вусика
- квіт — ч. 1》 род. -а, перев. мн. Те саме, що квітка 2). 2》 род. -у, збірн. Квітки, багато квіток. 3》 род. -у, збірн. Те саме, що цвіт 1). 4》 род. -у, чого, збірн., перен. Найкраща частина чого-небудь; цвіт. Квіт нації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квіт — КВІТ, ч. 1. род. а, перев. мн. Те саме, що кві́тка 2. Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Л. Глібов); Біліє ромашка, запізніло виставивши на людські очі свій чарівний квіт (із журн.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- квіт — квіт квитанція (ст): А що діється в цім домашнім бюрі? Квіт по заплаченні оплати світла переховується вже в найкращому разі якийсь час у портфелі, а загально в кишені разом із зужитими білетами. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- квіт — КВІ́ТКА (частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина), ЦВІТО́К діал., ЦВІ́ТКА діал., ЦВІТ діал., ЧІ́ЧКА діал.; КВІТ перев. у мн.; КОСИ́ЦЯ розм. (якою заквітчуються). Словник синонімів української мови
- квіт — Квіт, -ту м. 1) Цвѣтокъ. Зацвіла калина у лузі та пустила квіти. Макс. Діточки мої, квіти мої! пов'яли ви у зеленочку. МВ. І. 46. 2) в квіти = квітка 4. Зав'язала голову новою хусткою, все чорною і краї в квіти. Св. Л. 76. Словник української мови Грінченка