квітниця

КВІТНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам.

Є ще муха, що називається квітницею. Живиться вона квітковим медом, перелітаючи з квіток петрушки на моркву, а з моркви — на болиголов тощо (Шкідн. поля.., 1949, 35).

2. розм., рідко. Те саме, що квітни́к 1.

— Мені в дівчини краще, ніж у княгині, мені в цій квітниці краще, ніж цариці (Л. Укр., III, 1952, 493).

Значення в інших словниках

1. квітниця — квітни́ця іменник жіночого роду, істота муха  Орфографічний словник української мови
2. квітниця — -і, ж. 1》 Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам. 2》 розм., рідко. Те саме, що квітник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. квітниця — КВІТНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам. Квітниця живиться квітковим медом (з наук. літ.). 2. розм., рідко. Те саме, що квітни́к...  Словник української мови у 20 томах