квітниця

квітни́ця

-і, ж.

1》 Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам.

2》 розм., рідко. Те саме, що квітник 1).

Значення в інших словниках

1. квітниця — квітни́ця іменник жіночого роду, істота муха  Орфографічний словник української мови
2. квітниця — КВІТНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам. Квітниця живиться квітковим медом (з наук. літ.). 2. розм., рідко. Те саме, що квітни́к...  Словник української мови у 20 томах
3. квітниця — КВІТНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам. Є ще муха, що називається квітницею. Живиться вона квітковим медом, перелітаючи з квіток петрушки на моркву, а з моркви — на болиголов тощо (Шкідн.  Словник української мови в 11 томах