квітчастий
КВІТЧА́СТИЙ, а, е.
1. Укритий квітами.
Дітей маленьких двоє.. по квітчастих Лугах підгірських.. Ішли з села (Фр., X, 1954, 49);
Швидко, швидко летить поїзд!.. Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки — все так швидко повстає і зникає (Л. Укр., III, 1952, 521);
А тепер степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Мас., Сорок.., 1957, 39);
// Який зображує квіти, зелень.
Вікна були обкладені квітчастою мозаїкою (Н.-Лев., IV, 1956, 15);
В своєму легкому платті, з квітчастими візерунками, вона була подібна до красивої пташки (Гур., Наша молодість, 1949, 100).
2. Різного кольору; різнобарвний.
З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (Кир., Вибр., 1960, 247);
// Пістрявий, строкатий.
Дітвора біля нього крутилась — червоні фези, квітчасті халати, аж в очах рябіло (Коцюб., II, 1956, 159).
3. перен. Дуже прикрашений; примхливий, пишний (про мову, слова тощо).
Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців [земцям] за ту честь, якою вітали їх (Мирний, III, 1954, 289).
Словник української мови (СУМ-11)