квітчання

КВІТЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. квітча́ти.

[Маруся (взявши у руку кибалку й віночки):] Минулося вже дівоцтво. Не буде квітчання! (Н.-Лев., II, 1956, 432);

Тепер вже могла починатися справжня процедура квітчання молодих хрещатим барвінком (Смолич, Мир.., 1958, 58).

Значення в інших словниках

1. квітчання — квітча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. квітчання — -я, с. Дія за знач. квітчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. квітчання — КВІТЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. квітча́ти. [Маруся (взявши у руку кибалку й віночки):] Минулося вже дівоцтво. Не буде квітчання! (І. Нечуй-Левицький); Тепер вже могла починатися справжня процедура квітчання молодих хрещатим барвінком (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. квітчання — Квітча́ння, -ня с. Убраніе цвѣтами. Жаль мені дівування і дитячого квітчання. Чуб. V. 44.  Словник української мови Грінченка