Значення в інших словниках
-
квітчання —
квітча́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
квітчання —
КВІТЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. квітча́ти. [Маруся (взявши у руку кибалку й віночки):] Минулося вже дівоцтво. Не буде квітчання! (І. Нечуй-Левицький); Тепер вже могла починатися справжня процедура квітчання молодих хрещатим барвінком (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
квітчання —
КВІТЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. квітча́ти. [Маруся (взявши у руку кибалку й віночки):] Минулося вже дівоцтво. Не буде квітчання! (Н.-Лев., II, 1956, 432); Тепер вже могла починатися справжня процедура квітчання молодих хрещатим барвінком (Смолич, Мир.., 1958, 58).
Словник української мови в 11 томах
-
квітчання —
Квітча́ння, -ня с. Убраніе цвѣтами. Жаль мені дівування і дитячого квітчання. Чуб. V. 44.
Словник української мови Грінченка