келих
КЕ́ЛИХ, рідше КЕ́ЛЕХ, а, ч. Посуд для пиття вина; кубок, бокал.
Стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (Стор., І, 1957, 371);
Семен уявив собі, як підніме перший келих на весіллі (Собко, Біле полум’я, 1952, 46);
Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином.., келехи міцного литовського меду (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8);
*Образно. Зорі.. В келих лілії великий Променисті хвилі ллють (Л. Укр., IV, 1954, 128).
Словник української мови (СУМ-11)