келих
КЕ́ЛИХ, рідше КЕ́ЛЕХ, а, ч.
1. Посуд для пиття вина; бокал (у 1 знач.).
Стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (О. Стороженко);
Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином.., келехи міцного литовського меду (З. Тулуб);
Темним бордо переливалося в келихах чудове густе вино, і легкий хміль блудив кров'ю (Г. Тарасюк);
Допивши останні краплі кисло-солодкого трунку, я поставив келих на стіл (О. Шугай);
* Образно. Зорі .. В келих лілії великий Променисті хвилі ллють (Леся Українка).
2. Порція вина в такому посуді, пиття якої часто супроводжується тостом.
– А тепер можна й тост придумати, – сказала Аглая після другого келиха (М. Хвильовий);
Ось ти йдеш по Рамблі, дивишся на живі статуї, сідаєш у кафе, випиваєш 5–6 келихів вина – у Барселоні це роблять навіть непитущі люди (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)