келійниця

КЕЛІ́ЙНИЦЯ, і, ж,

1. Служниця ігумені та деяких інших монашок.

2. Жінка, що живе в келії, у скиту;

// перен. Самітниця, відлюдниця.

— Чи хотіла я жити коли келійницею і чи думала, що буду одинока у великому городі? (Л. Янов., І, 1959, 238).

Значення в інших словниках

1. келійниця — келі́йниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. келійниця — -і, ж. 1》 Служниця ігумені та деяких інших монашок. 2》 Жінка, що живе в келії, у скиту. || перен. Самітниця, відлюдниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. келійниця — КЕЛІ́ЙНИЦЯ, і, ж. 1. Служниця ігумені та деяких інших черниць. Келійниці накрили святковий вечірній стіл. Усі страви, звичайно, були пісними (з мемуарної літ.); Ігуменя з келійницею з'явилися під вечір третього дня самі.  Словник української мови у 20 томах