келійниця

КЕЛІ́ЙНИЦЯ, і, ж.

1. Служниця ігумені та деяких інших черниць.

Келійниці накрили святковий вечірній стіл. Усі страви, звичайно, були пісними (з мемуарної літ.);

Ігуменя з келійницею з'явилися під вечір третього дня самі. Так само несподівано, як і зникли (з газ.).

2. Жінка, що живе в келії, у скиту.

Келійниця кілька десятків років жила усамітнено, в скиту (із журн.);

// перен. Самітниця, відлюдниця.

– Чи хотіла я жити коли келійницею і чи думала, що буду одинока у великому городі [місті]? (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. келійниця — келі́йниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. келійниця — -і, ж. 1》 Служниця ігумені та деяких інших монашок. 2》 Жінка, що живе в келії, у скиту. || перен. Самітниця, відлюдниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. келійниця — КЕЛІ́ЙНИЦЯ, і, ж, 1. Служниця ігумені та деяких інших монашок. 2. Жінка, що живе в келії, у скиту; // перен. Самітниця, відлюдниця. — Чи хотіла я жити коли келійницею і чи думала, що буду одинока у великому городі? (Л. Янов., І, 1959, 238).  Словник української мови в 11 томах