келійник
КЕЛІ́ЙНИК, а, ч.
1. Служник ігумена, архієрея, ієромонаха.
Сагайдачний хотів щось сказати, але ввійшов келійник і, низько вклонившись, щось прошепотів архімандритові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 124).
2. Чоловік, що живе в келії, у скиту.
Словник української мови (СУМ-11)