келійник

келі́йник

-а, ч.

1》 Служник ігумена, архієрея, ієромонаха.

2》 Чоловік, що живе в келії, у скиту.

Значення в інших словниках

1. келійник — келі́йник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. келійник — КЕЛІ́ЙНИК, а, ч. 1. Служник ігумена, архієрея, ієромонаха. Сагайдачний хотів щось сказати, але ввійшов келійник і, низько вклонившись, щось прошепотів архімандритові (З. Тулуб); Келійник вивів його у двір, відчинив ворота.  Словник української мови у 20 томах
3. келійник — СЛУ́ЖКА (слуга в монастирі або при особі вищого духовного сану), КЕЛІ́ЙНИК.  Словник синонімів української мови
4. келійник — КЕЛІ́ЙНИК, а, ч. 1. Служник ігумена, архієрея, ієромонаха. Сагайдачний хотів щось сказати, але ввійшов келійник і, низько вклонившись, щось прошепотів архімандритові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 124). 2. Чоловік, що живе в келії, у скиту.  Словник української мови в 11 томах