кенді

КЕ́НДІ, КИ́НДІ, ів, мн. (одн. ке́ндя, ки́ндя, і, ж.), діал. Валянки; повстяні калоші.

Набув [Латин] на ноги кинді нові І рукавиці взяв шкапові (Котл., І, 1952, 171);

— Думаєш, що я в хутрі й кендях тут стою? (Фр., VI, 1951, 169);

Якийсь обшарпаний парубчак у «кендях».. з цеберками пройшов у сарай і вилив воду в діжку (Головко, І, 1957, 177).

Значення в інших словниках

1. кенді — Калоші [VI] «калоші»[ VI, 169] (вираз, знаний уже Котляревському як кинді, кенді «повстянки; великі чоботи», прийшов, мабуть, почерез рос. кеньги «зимові черевики з кожуха або повсти», з фін.  Словник з творів Івана Франка
2. кенді — кинді, -ів, мн. (одн. кендя, киндя, -і, ж.), діал. Валянки; повстяні калоші.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кенді — КЕ́НДІ, КИ́НДІ, ів, мн. (одн. ке́ндя, ки́ндя, і, ж.), діал. Валянки; повстяні калоші. Набув [Латин] на ноги кинді нові І рукавиці взяв шкапові (І. Котляревський); – Думаєш, що я в хутрі й кендях тут стою? (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кенді — Ке́нді, -дів, -дям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кенді — Ке́нді см. кендя.  Словник української мови Грінченка