кенді
КЕ́НДІ, КИ́НДІ, ів, мн. (одн. ке́ндя, ки́ндя, і, ж.), діал.
Валянки; повстяні калоші.
Набув [Латин] на ноги кинді нові І рукавиці взяв шкапові (І. Котляревський);
– Думаєш, що я в хутрі й кендях тут стою? (І. Франко);
Якийсь обшарпаний парубчак у “кендях” .. з цеберками пройшов у сарай і вилив воду в діжку (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)