кервавити

КЕРВА́ВИТИ, влю, виш; мн. керва́влять; недок., перех., діал. Кривавити.

Велів Юріштан повісити униз головою опришка на коня й так везти… Довгий волос землю підмітав, камінє [каміння] голову кервавило… (Хотк., II, 1966, 293);

Поле як поле, лише дріт лишився і кервавить ноги (Ірчан, II, 1958, 84).

Значення в інших словниках

1. кервавити — керва́вити дієслово недоконаного виду кривавити діал.  Орфографічний словник української мови
2. кервавити — -влю, -виш; мн. кервавлять; недок., перех., діал. Кривавити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кервавити — КЕРВА́ВИТИ, влю, виш; мн. керва́влять; недок., кого, що, діал. Кривавити. Велів Юріштан повісити униз головою опришка на коня й так везти... Довгий волос землю підмітав, камінє [каміння] голову кервавило... (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. кервавити — КРИВА́ВИТИ (виділяти кров, стікати кров'ю), КРИВА́ВИТИСЯ, КРОВОТО́ЧИТИ, КРОВИ́ТИ розм., КРОВА́ВИТИ заст., КЕРВА́ВИТИ діал. Рука кривавила вже й через хустку (Ірина Вільде); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (В.  Словник синонімів української мови