кермек
КЕРМЕ́К, у́, ч. (Statice L.). Трав’яниста або напівкущова багаторічна рослина, що має в корінні дубильні речовини й барвники.
З господарського погляду заслуговує уваги як сировина для добування дубильних речовин кермек Мейєра (Рослин. Нижн. Придніпр., 1956, 159);
По урвищах кущаться барвисті китиці кермеку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 357).
Словник української мови (СУМ-11)