кертина

КЕРТИ́НА, и, КЕРТИ́ЦЯ, і, ж., діал. Кріт.

*У порівн. Ховаючися тут по ярах, тут виринаючи, мов кертиці, з-під землі, .. всі поспішали до волецького ліска (Фр., VI, 1951, 148).

Значення в інших словниках

1. кертина — КЕРТИ́НА, и, ж., діал. Кріт. Кертина всю озимину порила (з газ.); * У порівн. А взимi в криївках, у бункерах сидиш тижнями, мов кертина, задихаючись не лише через нестачу кисню, але й вiд пiтьми (Р. Федорів).  Словник української мови у 20 томах
2. кертина — Керти́на, -ни и керти́ця, -ці ж. Кротъ. Желех.  Словник української мови Грінченка