кете
КЕ́ТЕ, невідм., розм., рідко. Те саме, що ке.
Кете лиш кресало Та тютюну, щоб, знаєте, Дома не журились (Шевч., І, 1951, 37);
— Чи таки наша картопля, чи, може, турецька? а кете лишень дайте сюди,— я подивлюсь! — сказав Мельхиседек (Н.-Лев., III, 1956, 113).
Словник української мови (СУМ-11)