кибель
КИ́БЕЛЬ, бля, ч., діал. Цебер, відро.
Він бере за ухо [вухо] кибель, повен лепу, несе його до шахти (Фр., IV, 1950, 24).
Словник української мови (СУМ-11)КИ́БЕЛЬ, бля, ч., діал. Цебер, відро.
Він бере за ухо [вухо] кибель, повен лепу, несе його до шахти (Фр., IV, 1950, 24).
Словник української мови (СУМ-11)