кирпатий
КИРПА́ТИЙ, а, е.
1. Короткий, задертий догори (про ніс).
Семен був веселий, трохи напідпитку. Його кирпатий ніс цвів, як повная рожа (Коцюб., І, 1955, 46);
Тисячі почувань мінилися на її круглому обличчі з коротким, трохи кирпатим носиком (Собко, Справа.., 1959, 15);
// Який має такий ніс.
Дівка була чорнява, але немолода, погана, кирпата (Н.-Лев., III, 1956, 342);
Діти вибігли кирпаті, Та які ж веселі! (Воронько, Тепло.., 1959, 69);
// у знач. ім. кирпа́тий, того, ч.; кирпа́та, тої, ж. Чоловік (жінка) з коротким, задертим догори носом.
2. у знач. ім. кирпа́та, тої, ж., перен., нар.-поет. Смерть.
[Антось:] Ти не завваж, що я боюся смерті. О, я не раз дивився в вічі їй, І не мене кирпатій ізлякати! (Стар., Вибр., 1959, 506).
◊ Кирпа́та сва́шка, жарт.— смерть.
А там, козаче, зирк! нівідсіль, нівідтіль,— Кирпата свашка — гульк у хату! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 126).
Словник української мови (СУМ-11)