китайці

КИТА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. кита́єць, йця, ч.; китая́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Китаю.

Петлін дає відомості й про торговельні зносини китайців з іншими народами (Видатні вітч. географи.., 1954, 11);

Їй здавалося, що вона знову обіймає маленьку кореянку, відчуває міцний потиск руки широкоплечого китайця (Жур., Вечір.., 1958, 238).

Значення в інших словниках

1. китайці — -ів, мн. (одн. китаєць, -йця, ч.; китаянка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Китаю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. китайці — КИТА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. кита́єць, йця, ч.; китая́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Китаю. Китаєць розуміється на чаю, турчин – на каві, московит – на горілці, а поляк п'є все і хвалить... (Р.  Словник української мови у 20 томах