китичка
КИ́ТИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ки́тиця 1, 3, 4.
Блискучі жовтогарячі картузи з чорними китичками зверху засяли ясними фарбами (Н.-Лев., III, 1956, 134);
Вона припала обличчям до бузкової китички, аж губами торкнулася (Грим., Незакінч. роман, 1962, 73);
Його очі захопила краса різних барв квітів. Почав збирати їх у китичку (Круш., Буденний хліб.., 1960, 61).
Словник української мови (СУМ-11)