китичка
КИ́ТИЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ки́тиця 1, 3, 4.
Блискучі жовтогарячі картузи з чорними китичками зверху засяли ясними фарбами (І. Нечуй-Левицький);
Глядь – аж воно [вікно] одчинене, а на лутці птах стоїть сміливий, вільний.., держить у роті черевички з червоними китичками (С. Васильченко);
Його очі захопила краса різних барв квітів. Почав збирати їх у китичку (А. Крушельницький);
Ось диботить своїми куцими, товстими ногами Хома Ет-Тоє, цьвйогає [цьвохкає] по конях сирицевим батогом з червоною китичкою (У. Самчук);
Вона припала обличчям до бузкової китички, аж губами торкнулася (Я. Гримайло).
Словник української мови (СУМ-20)