1. Словник української мови у 20 томах

китичка

КИ́ТИЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ки́тиця 1, 3, 4.

Блискучі жовтогарячі картузи з чорними китичками зверху засяли ясними фарбами (І. Нечуй-Левицький);

Глядь – аж воно [вікно] одчинене, а на лутці птах стоїть сміливий, вільний.., держить у роті черевички з червоними китичками (С. Васильченко);

Його очі захопила краса різних барв квітів. Почав збирати їх у китичку (А. Крушельницький);

Ось диботить своїми куцими, товстими ногами Хома Ет-Тоє, цьвйогає [цьвохкає] по конях сирицевим батогом з червоною китичкою (У. Самчук);

Вона припала обличчям до бузкової китички, аж губами торкнулася (Я. Гримайло).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. китичка — ки́тичка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. китичка — див. гроно Словник синонімів Вусика
  3. китичка — -и, ж. Зменш.-пестл. до китиця 1), 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. китичка — КИ́ТИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ки́тиця 1, 3, 4. Блискучі жовтогарячі картузи з чорними китичками зверху засяли ясними фарбами (Н.-Лев., III, 1956, 134); Вона припала обличчям до бузкової китички, аж губами торкнулася (Грим., Незакінч. Словник української мови в 11 томах
  5. китичка — Китиця, -ці ж. 1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) Вас. 160, 170. Шух. І. 128. 2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. Камен. у. 3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Чуб. VII. 379. Словник української мови Грінченка