китичка
Китиця, -ці
ж.
1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) Вас. 160, 170. Шух. І. 128.
2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. Камен. у.
3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Чуб. VII. 379. см. кулик.
4) Букетъ цвѣтовъ. Желех.
5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Шух. І. 73. ум. китичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками. Кв. І. 7.
Словник української мови Грінченка